Я впевнена, що учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця.
Знаю це напевно, бо виросла в учительській сім’ї. Можна навіть сказати що я представник вчительської династії.
Вчителем математики у с. Перекіп Валківського району Харківської області працював мій дідусь Тридуб Михайло Іванович.
Вчителем російської мови і літератури та зарубіжної літератури, заступником директора з навчально-виховної роботи у
Фрунзенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області до виходу на пенсію працювала моя мама – Тридуб Юлія Михайлівна.
В нашій школі ще працює мій батько – Тридуб Олександр Михайлович, вчитель трудового навчання.
Здається, що я і не могла обрати собі іншого шляху, ніж вчительство. Могла, безперечно, могла, але ні на хвилину не жалкую, що обрала цей тернистий шлях.
В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах своїх учнів.
Дуже хочеться, щоб сприви наших учнів завжди тільки викликали у нас радість і гордість за них, а думки про нас були позитивними і хоч трішечки вдячними!
Заповітна мрія: «Підготуй учня, у якого зможеш навчатися сам!»
Один важливий принцип:
«Краще зроби і жалкуй, якщо зробив не так, ніж жалкуй, що не зробив взагалі.»